СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА

ПОЛІЩУК МИКОЛА АНАТОЛІЙОВИЧ

 

Михайлинська територіальна громада розміщена в центральній частині України і займає площу  2159 га до якої входять два населених пункти с.Михайлин та с.Широка Гребля. Сільська рада знаходиться на відстані 250 км від столиці Києва, 80 км від обласного центру м.Вінниці та 25 км від районного центру м.Козятин. На території сільської ради проживає 1238 чоловік населення.

Заснування села Михайлин  було розпочате в 1545 році. Розпочали заснування козаки, які приїхали на пустир і заснували козацький хутір. Пізніше з часом розміри села збільшувались і воно набуло теперішніх розмірів зі своїми традиціями і звичаями. Село запозичило свою назву від імені середньовічного Вінницького зем’янина Міхна (Михайла) Губинського, який очолював козацьку польну сторожу, для яких було відведено частину губинських і самгородоцьких грунтів. Тут козаки мали свої хутори, пасіки і пашні. Урочище на Самгородоцьких грунтах з уходами козаків Міхна Губинського стали називати «Михайлин». Село  постало із хутірців, що тулилися вздовж безіменного струмочка та правого берега річки Гнилички. В 1596 році тодішній воєвода Брацлавський Януш Збаразький купив ці маєтки і вони перейшли під його володіння. Пізніше землі, де знаходилось с.Михайлин, переходили із рук в руки польських та німецьких колоністів – голендарів. В 1846 році після банкрутства графа Потоцького селом заволоділи Абрамовичі, село відносилось до юзефівського маєтку, мало 172 душі кріпаків ціною 31752 рубля. В 1869 році маєток був конфіскований в «державну казну» за борги. Потім його викупила вдова генерал-губернатора Безака. До жовтневих подій 1917 року селом володіли спадкоємці генерал-губернатора Безака – його онуки.  Безак був останнім власником села перед Великою Жовтневою Соціалістичною революцією. Пожовтневі події в Михайлині розвивались за схемою: спочатку влада належала сільревкому, потім сільраді, тоді комнезаму. В 1930 році в селі був створений колгосп «Промінь». Дуже боляче дошкулив селу голодомор1932-1933 рр. під час якого померло більше 200 чол., також село постраждало і від  сталінських репресій 1937-1938 рр. Не обминула його і Велика Вітчизняна війна  1941-1945 рр. Тяжке горе ввійшло в кожну домівку, травмувало кожну сім’ю: овдовіли молоді дружини, осиротіли маленькі діти і старенькі батьки. 103 жителі полягли в боях, загинули в концтаборах, на заводах, шахтах і фермах в Німеччині. 2,5 роки, від 20 липня 1941 року до 01 січня 1944 року, Михайлин перебував під фашистською окупацією.

Після визволення села в 1944 році в колгоспі «Промінь» було 287 двори, а в них 986 жителів, працювали 384 старих, покалічених, кволих чоловіки, 247 жінок та 71 підліток. На зароблений трудодень вони отримували по 615 грамів хліба та 60 копійок грішми. В 1950 році колгосп носив ім’я Хрущова, а з 1954 року Комуніст. В 1957 році до Михайлинського колгоспу приєднано Широкогребельський  колгосп «Вперед до соціалізму», а Широкогребельську сільську раду до Михайлинської. В 1961 році артіль в селі реорганізовано в виробничий відділок Михайлин бурякорадгоспу Юзефо-Миколаївського цукрокомбінату, після від’єднання цукрового заводу в 90-х роках було створено САТ «Юзефо-Миколаївське». В 2004 році після занепаду господарства  створено ТОВ «АРЧІ» по вирощуванні зернових культур, цукрового буряка, орендують в сільській раді 1500 га із них земель запасу, резервного фонду та земельних часток (паїв).

На протязі 2002-2005 рр. село повністю газифіковано, є медичний заклад, культурні установи, сільська рада, торгівельні об’єкти.

 На території сільської ради функціонує підприємство ТзОВ «Юзефо-Миколаївська АПК» по переробці цукрових  буряків. Працює в цукровому заводі 237 чоловік по ремонту та в сезон 425 чоловік. Підприємство орендує в сільській раді  землі промисловості та землі водного фонду площею 120 га.